Мультфільми, які навчають дитину толерантності

Дуже важливо навчити дитину з самого дитинства не засуджувати інших і не боятися «особливих» дітей, вміти співчувати, бути толерантними. Поговорити з малюком про важливе допоможуть добрі мультфільми, в яких закладена глибока ідея.
Ці короткометражні анімаційні фільми варто подивитись кожній людині, не залежно від її віку, національності і життєвої позиції. Зміст кожного мультика потрібно усвідомити і просто зробити для себе висновки.
1.«ПОДАРУНОК»
Зворушлива історія про дружбу, об’єднану спільним болем. За 4 хвилини ви зміните своє ставлення не лише до свого життя, але й навчитесь розуміти чужу, особливу історію.



2.«МАЛЕНЬКА КАСТРУЛЬКА АНАТОЛЯ»
Головний герой мультфільму – Анатоль вже не пам’ятає, звідки взялася маленька каструлька, яку він усюди тягає за собою на мотузочці. Вона відчутно заважає йому, застрягаючи то тут, то там, ускладнюючи його пересування.

Одного чудового дня Анатолю це набридає і він вирішує сховатися від неї і від усіх, щоб нічого не бачити і самому не бути видимим. Однак, і, можливо, це на краще, зробити це не так і просто. Короткометражка через дитячі образи пояснює, що бути особливим – це нормально.
Красива історія про рівність, солідарність, дружбу і дитячу мудрість, якій варто повчитися навіть дорослим.3. "МОТУЗКИ"

Мультфільм «Мотузки» («Cuerdas») був нагороджений премією Гойя за кращий короткометражний анімаційний фільм. Його творець, Педро Соліс, хотів звернути увагу на важливість інклюзивної освіти.

4."ТАМАРА"

Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це? Виявляється, Тамара не чує музику – вона глуха.

5. "МІЙ БРАТИК З МІСЯЦЯ"

Цей чудовий анімаційний фільм створив Фредерік Філібер, батько аутичного хлопчика.

Автор поділився своїми переживаннями та ідеєю:

Коли ми зрозуміли, що в нашого сина проблеми, педіатр направив нас в центр психічного здоров’я, в якому ми, батьки, почали проходити сеанси психоаналізу. Ми стали шукати інші рішення по догляду за хворими дітьми в лікарнях і вдома, і паралельно ми вирішили створити фільм. Це був спосіб розказати невелику історію, щоб говорити про проблему аутизму у зрозумілій формі. Цей фільм можуть дивитися всі: батьки, спеціалісти, ті, для кого аутизм не значить нічого, і ті, хто в житті зустрівся з цим.