Чи знаєш ти, світе,
як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
моєму народу болить!
Ці слова стали епіграфом до години спілкування, проведеної 26 квітня у 6 класі, присвяченій пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Говорили про причини та масштаби трагедії, намагались відновити ті страшні події 26 квітня 1986 року та визначити наслідки для людства. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять пожежників, молодих хлопців, що першими прибули на АЕС.
За роком спливає рік, але для нашої Батьківщини Чорнобиль залишається незагоєною раною. І підростаюче покоління, повинне пам'ятати, що Чорнобильська трагедія — це останнє застереження людству, що природа не вибачає жорстокості й недбалості у ставленні до себе. Вона завжди віддячує взаємністю.
Чим стане наша земля завтра — неповторною красою чи прекрасною потворою? Залежить від нас!
Немає коментарів:
Дописати коментар